Рубаємо ліс менше, ніж раніше

05.09.2020
Автор:  Василь Гринюк, "Молодий буковинець"

Відновлення і збереження лісів – головне завдання колективу Путильського держлісгоспу Понад третину території лісгоспу становить заповідний фонд.

Нещодавно на Буковині побував новий керівник Держлісагентства Василь Кузьович. Він відвідав Путильський держлісгосп, зауваживши, що тутешні лісівники добре дбають про лісовідновлення. За його словами, ця модель відновлення має стати надбанням усієї лісозаготівельної галузі країни.

Попри господарську діяльність, колектив підприємства відновлює  інфраструктуру після червневої повені, розповів нам директор Путильського держлісгоспу Василь Слижук, за плечима якого навчання у Сторожинецькому лісовому технікумі та Львівському лісотехнічному інституті в аспірантурі. Працював він і майстром лісу, і лісничим, і головним інженером лісгоспу.

Через епідемію знизився попит на продукцію

– Господарювати нині нелегко через відсутність ринку збуту готової продукції та пандемію. Особливо в першому півріччі нам довелося затягувати паски, – розповідає Василь Слижук. – Як наслідок, зменшилася середня зарплата, значно скоротилися витрати на придбання обладнання та матеріалів. Різко знизився попит на продукцію, тому зменшилися обсяги виробництва. Тепер простежується певне пожвавлення ринків збуту. Позначився ріст виробництва й на нашому підприємстві. Поступово виходимо із кризового становища. Ми втішені, що вдалося зберегти трудовий колектив – 313 осіб. У нас середня зарплата становить понад 7000 гривень на місяць. Це мало, потрібно вдвічі більше. Для того, щоб підняти зарплату, є два шляхи: скорочення кадрів або підвищення продуктивності праці. Тож потрібно шукати нових споживачів і виготовляти більш якісну й конкурентноспроможну продукцію.

– Погоджуєтеся із тим, що через інтенсивну вирубку лісів Карпати стають «лисими»?     

– Будь-яка вирубка лісу є втручанням людини в екосистему. Цей чинник однозначно впливає на природні процеси. Та про масові вирубки нині не йдеться. Швидше, навпаки, щороку кількість лісосік зменшується. До прикладу, колишній лісокомбінат свого часу вирубував майже 200 тисяч кубометрів деревини на рік. Цього року розрахункова лісосіка нашого підприємства складає 65,5 тисячі кубометрів, а торік вона становила майже 70 тисяч кубів деревини по всіх видах рубок. Раніше лісозаготівельні роботи здійснювалися на десятьох гектарах. Тепер площа, відведена під рубку лісу, не може перевищувати трьох гектарів. До того ж, нашою головною метою є збереження лісу, а не його вирубка. Ми звітуємо перед державою за використання кожної заробленої копійки.

– Знаю, що лісгоспи негативно ставляться до сплати податків на лісові землі.

– Нас прирівняли до сільгоспвиробників, забувши, що ми не збираємо врожай з одного земельного наділу щороку. Ліс рубають раз у 80 років. Якщо цей податок підвищать, ми не зможемо його виплачувати. Лише за перше півріччя до місцевих бюджетів було сплачено 567 тисяч гривень податку на лісові землі. Також за перше півріччя підприємство сплатило понад 10 мільйонів гривень всіх податків та відрахувало понад 3 мільйони внесків до державних цільових фондів.

Замість хвойних треба садити листяні породи

– Одна із проблем – всихання хвойних лісів...

– Причина цього – зміна температурного режиму. Треба змінювати склад насаджень. Під час робочої поїздки до Австрії я побачив, що в Альпах на місцях всихання хвойних лісів висаджують листяні породи дерев, які більш стійкі до підвищення температури. Так листяні породи піднялися вище на 100 метрів свого ареалу зростання. Цей спосіб треба застосовувати і в нас.

– Як ви ставитеся до приватизації лісів і до розширення національних природних парків?

– В Австрії 90% лісів перебувають у приватній власності, решта – у державному відомстві. Та ця система формувалася віками і вкорінилася на ментальному рівні. А ось у прибалтійських країнах, щойно ліси передали у приватні руки, за п’ять років вирубали їхню більшу частину. Тому наші реформи мають бути спрямовані на те, щоб зберегти ліс, а не залишити після себе пустелю. Що ж стосується розширення меж Національного природного парку «Черемоський», то його утворено на теренах Перкалабського лісництва. Нині ми вивчаємо питання розширення парку. Зазначу, що 36% території нашого лісгоспу – це природний заповідний фонд. На цих угіддях ми не здійснюємо господарської діяльності. У Словаччині, наприклад, національні природні парки перебувають у підпорядкуванні держлісгоспів. Це дозволяє ефективно та фахово стежити за природними процесами, здійснювати наукові дослідження та зберігати унікальні природні об’єкти.